Шевченків родовід

ДОГОВОР ЗАЙМА

Эдик хочет стать поэтом, Эмма с Элей — петь дуэтом.

В кино, Покупали (эскимо).

Эмма, Эдик шли

Э-Э-Э

Тыквы, бусы и (усы).

Ы-ы-ы

У Инны синие (носки).

И-и-и

Выучи чистоговорки, которые тебе понравились.

Трое ребят предлагают тебе ещё одну чистоговорку. Послушай её внимательно.

• Назови имена детей.

• Какой первый звук ты слышишь в их именах?

• С какого звука начинается твоё имя?

• Какие первые звуки ты слышишь в именах Аня, Оля, Инна?

Родителям. Для успешного обучения ребёнка в школе важно, чтобы он чётко произносил гласные звуки в словах, хорошо слышал их, а значит, правильно определял место звука в слове.

г. ________________ "___"__________ ____ г.

Гр., _______________________________________, именуемый в дальнейшем "Заимодавец", с одной стороны, и

Гр., _______________________________________, именуемый в дальнейшем "Заемщик", с другой стороны, заключили договор о следующем:

1. ПРЕДМЕТ ДОГОВОРА

1.1. По данному договору Заимодавец передает в собственность Заемщику денежные средства в размере _______ рублей, а Заемщик обязуется возвратить Заимодавцу сумму займа и начисленные на нее проценты на условиях, предусмотренных Договором.

1.2. Размер процентов по договору составляет _____ от суммы займа.

2. ПОРЯДОК ПРЕДОСТАВЛЕНИЯ И ВОЗВРАТА СУММЫ ЗАЙМА

2.1. Заимодавец передает Заемщику сумму займа "___"__________ ____ г. Факт передачи денежных средств подтверждается распиской Заемщика.

2.2. Заемщик возвращает Заимодавцу заемные денежные средства и начисленные проценты "___"__________ ____ г.

2.3. Сумма займа возвращается Заемщиком путем _________.

2.4. Подтверждением возврата заемных денежных средств является расписка, которая выдается займодавцем.

3. ПРОЦЕНТЫ ЗА ПОЛЬЗОВАНИЕ СУММОЙ ЗАЙМА

3.1. Проценты за пользование займом начинают начисляться со дня передачи денежных средств Заемщику.

3.2. Проценты за пользование суммой займа уплачиваются ежемесячными платежами в срок до _____ числа каждого месяца до момента возврата суммы займа.

4. ОТВЕТСТВЕННОСТЬ СТОРОН

4.1. За несвоевременный возврат суммы займа Заемщик выплачивает Займодавцу неустойку в размере _____% от неуплаченной в срок суммы займа за каждый день просрочки.

5. ЗАКЛЮЧИТЕЛЬНЫЕ ПОЛОЖЕНИЯ

5.1. Договор считается заключенным с момента фактической передачи Заимодавцем Заемщику суммы займа в соответствии с п. 2.1 настоящего Договора.

5.2. Договор действует до полного выполнения Заемщиком своих обязательств по возврату суммы займа и выплате процентов, что подтверждается распиской Заимодавца.

5.3. Договор составлен в двух экземплярах, по одному экземпляру для каждой из сторон.

6. АДРЕСА И ПОДПИСИ СТОРОН

Займодавец: _________ (__________________________________________)

Заемщик: _________ (__________________________________________)

Важливим джерелом до реального відтворення родинного дерева сім'ї Тараса Шевченка стали спомини близьких родичів: Петра Микитовича, Прокопа Микитовича, Трохима Йосиповича, Петра Павловича Шевченків (дітей Тарасових братів Микити та Йосипа, та його дядька Павла), які записані одним із найперших біографів Кобзаря М.Чалим. До цього ж ряду слід віднести і спогади Д.Красицького - одного з родичів Шевченка за старшою сестрою Катериною.

Родовід Шевченка став предметом наукових досліджень провідних українських істориків: М.Костомарова, О.Єфименко, Д.Мордовцева, О.Кониського, видатних українських інтелігентів: Г.Честахівського, С.Русової, І.Франка, В.Доманицького, М.Рильського, О.Білецького, М.Новицького та багатьох інших.

До недавнього в селі Зелена Діброва проживала Дарина Соловеївна Бондар, яка була представницею роду Шевченка. Слід сказати, що вона чи не найбільш повно володіла інформацією про багаточисельний Шевченків родовід. Саме її розповідь наштовхнула мене також здійснити необхідну розвідку, а саме опрацювати всі відомі публікації, дослідження з даної проблематики. З цією метою довелося познайомитися з матеріалами, які зберігаються у Центральному державному історичному архіві, а саме у справах фонду духовної консисторії (справи 151, 200, 1339 та ін.), у Державному музеї Т.Г.Шевченка у Києві.

За згадками родичів Т.Шевченка, його прадідом був Андрій Безрідний -

виходець з козацького Низу, який з невідомих причин прийшов до Керелівки (інша назва - Кирилівка, нині - село Шевченкове) із Запорізької Січі. Пристав, як кажуть в цих краях, до Єфросинії Іванівни Шевчихи, батько якої шив чоботи. За тодішнім звичаєм він взяв прізвище дружини.

Так у Керелівці з'явилася сім'я Шевченків. Жила вона у мирі й злагоді. Народили та виховали трьох синів: Олексу, Кіндрата та Івана. Іван був найменшим у родині і йому залишилося батьківське обійстя. Це саме той дід Іван, який мав чи не найбільший вплив на юну душу Тараса. Іван Андрійович був одружений тричі. Перша дружина Горпина Сергіївна народила йому семеро дітей: Григорія (батька Тараса), Омелька, Олену, Саву, Явдоху, Павла та ще одну Явдоху. Від другої дружини, яку звали Марфою, народилася ще одна дочка - Домаха. У третьої Іванової дружини Марії дітей не було. Це були рідні тітки та дядьки Тараса за батьком. По материнській лінії відомими предками Тараса була сім'я батьків матері Якима і Параски Бойків, які мешкали у сусідньому селі Моринці. Народили вони троє дітей - дочок: Катерину (матір Тараса) та Ганну, сина Павла. Після смерті дружини Яким Бойко жив вдівцем. Жили Бойки дещо заможніше від таких же сільських кріпаків, мали просторішу хату, добрий садок, худобу. Саме до материного батька перебралися Григорій з Катериною у Моринці від керелівської нужди і злигоднів. Як вказують біографи "сім'я Бойків із шести душ мала ниву, леваду, воза та пару волів; у саду на полудневому визубі гори дивилася вічками на сонце з-під сніпків пасіка - тридцять чотири колоди, шостий за силою бджолиний рій у селі. Щороку Яким платив сріблом п'ять карбованців чиншу - відкуповувався у пана".

Батьки. Григорій Іванович та Катерина Якимівна одружилися у 1802 році. На той час Григорію було 21 рік, а Катерині - 19. Подружжя жило у батьківській оселі, у якій на той час проживало тринадцять дорослих дітей. Там у них народжуються доньки Катерина (1804 р.) та Марія (1808 р.). Злигодні, нестатки, тіснота у батьківському будинку змусили молоду сім'ю, як вже згадувалося, перебратися з Керелівки у Моринці до батька Катерини. Переїхала сім'я з шестилітньою Катериною, оскільки невдовзі померла дворічна Марія. Сьогодні важко визначити точну дату переїзду. Можливо, це сталося влітку 1810 року, тому що сповідальна книга керелівської церкви свідчить, що у великий піст Шевченки ще жили у Керелівці. У Моринцях 28 травня 1811 у Григорія та Катерини народжується син Микита.

Вже на той час молода сім'я мала свою власну оселю. Це була сусідська

хата, яку придбав Яким Бойко у родичів Григорія Копія. Це був відомий на всю округу народний месник, який був заарештований за наказом поміщика Енгельгарда, якому на той час належали Моринці, Керелівка та інші навколишні села. Під час етапування до Сибіру Копій втік і з ватагою подібних собі "гуляв" Звенигодщиною, переховуючись у віковічних могутніх лісах, які збереглися і до цього часу.

За споминами Петра Микитовича Шевченка та моринського священи-ка Івана Березницького, Копій неодноразово погрожував розправою Якиму Бойку та Григорію Шевченку "за те, що забрали мій ґрунт і хату мою". Чи було це насправді - встановити важко. Але, безперечним є той факт, що повернення Григорія Копія прискорило переїзд Шевченків знову до Керелівки. Це сталося у 1815 році. Тобто, Тарас Шевченко прожив у Моринцях близько півтора року і всі свої дитячі спогади пов'язував із Керелівкою. Навіть у своєму автобіографічному листку (1860 р.) Шевченко записав, що народився в Керелівці Звенигородського повіту Київської губернії. Однак, за документальними свідченнями народився Тарас Григорович Шевченко 25 лютого (за старим стилем), або 9 березня 1814 року у селі Моринці, про що свідчить запис у метричній книзі Моринської церкви, в якій на сторінці 8 записано: "у жителя села Моринець Григория Шевченка и жены его Екатерины родился сын Тарас. Молитствовал и крестил иерей Алексей Базаринский". Тарас був четвертою дитиною в сім'ї, якщо рахувати і рано померлу дочку Марію.

Де ж саме народився Тарас? До якої ж хати приходила сільська баба-повитуха - чи до батькової, чи до тої, де мешкали молоді Шевченки, аби допомогти породіллі? Серед дослідників з приводу цього немає одностайної думки. Ось тому у Моринцях сьогодні відтворено ще до 175-річчя від Дня

народження Кобзаря обидві оселі - і хату Якима Бойка, і хату Григорія Копія. Мені в той час довелося вносити пропозицію щодо прийняття саме такого рішення, оскільки наукова дискусія могла привести в тупик.

Отже, у 1815 році (за окремими твердженнями - на початку 1816 року) Григорій і Катерина Шевченки повертаються до Керелівки. Там вони поселяються у дворищі діда Івана. За даними перепису, який проводився 1816 року, там проживали: дід Іван, дядьки Тараса Омелько, Сава та Павло. Як відомо, в переписах в той час вказувалися лише чоловіки. Про решту мешканців довідуємося зі спогадів родичів, які дійшли до нашого часу. В них згадується, що крім названих чоловіків тут жили дружина Івана - Марія, дружина Григорія -Катерина, дружина Омелька - Тетяна, та ще дві Іванові дочки - Явдоха і Домаха. Тобто десять дорослих людей та 5 дітей.

Тут, в дідовій хаті у Григорія і Катерини народжуються ще троє дітей: у травні 1816 року - Ярина, у 1819 році - Марія, у 1921 році - Йосип. Як згадували родичі Шевченка "дід поета по батькові - Іван - був людиною обдарованою, великим патріотом України". Безпосередній учасник "Коліївщини", він на схилі літ оповідував внуку про героїчну боротьбу народу України.

20 серпня 1823 року, коли Тарасу було трохи більше дев'яти років,помирає мати. Як вказують дослідники, їй було всього сорок років.Нужденне життя, кріпаччина, велика родина - доконали її.Тепло материнського серця, жвавість вдачі, вся розкіш материнськихпочуттів, на які так багата була кріпачка з колишнього вільного селянського роду - Катерина Бойко, - навіки закарбуються вшевченковій пам'яті, знайдуть вагоме відображення в образах жінок-матерів - світлих, аж святих, наповнених щастям материнства і стражданням за долі своїх дітей.Матір поховали на дворищі, неподалік від хати. Над її могилою схилила свої кетяги калина, на якій весною виспівує соловейко.

На руках у батька залишилося п'ятеро малолітніх дітей. Старшому зяких Микиті було 12 років, а найменшому Йосипу - 2. Батько вимушений був одружитися вдруге. Його дружиною і мачухою длябагатодітної родини стала Оксана Терещенко. Прийшла вона в родинуіз своїми трьома дітьми. До того ж, у Григорія і Оксани у 1824 роцінародилася дочка, яку назвали також Марією.

Пізніше Т.Шевченко писав: "Кто видел хоть издали мачеху и так на- зываемых сведенных детей, тот значит, видел ад в самом отвратительном торжестве. Не проходило часу без слѐз и драки между нами, детьми, и не проходило часу без ссоры и брани между отцом и мачехою; меня мачеха особенно ненавидела, вероятно за то, что я часто тузил еѐ тщедушного Степанка".

А у 1825 році пішов із життя і батько Григорій Іванович. У матеріалахО.Лазаревського до біографії Т.Шевченка приводяться передсмертний заповіт Григорія Шевченка щодо сина Тараса: "Синові Тарасу ізмого хазяйства нічого не треба; він не буде абияким чоловіком: з йогобуде або щось дуже добре, або велике ледащо, для його моєнаслідство або нічого не буде значить, або нічого не поможе". Поховали Григорія Івановича на сільському цвинтарі біля церкви. І нинійого могила збереглася і знаходиться в самому центрі Шевченкового.

Брати та сестри. Як ми вже вказували, у Тараса було два рідних братии - Микита (стар- ший) та Йосип - молодший, а також п'ятеро сестер - Катерина, Ярина й три Марії (одна з яких померла у дитячому віці). Як свідчать дослідники та родичі, від братів Микити та Йосипа і двох сестер - Катерини і Ярини залишилися прямі нащадки.

Особливе ставлення Тараса було до своєї старшої сестри Катерини. Так, саме Катерині Тарас Шевченко зобов'язаний найкращими враженнями від свого важкого дитинства. Завдячуючи матері й своїй сестрі, Тарас відчув тепло материнського серця. Скільки ж треба було маленькому Тарасику придивлятися, думати й відчувати, жити материнськими і сестриними думами, щоб серце жіноче пізнати до дна. В жіночих образах, створених Шевченком ми бачимо зворушливе відображення незабутніх спогадів про Матір і Сестру. Катерина мала особливий вплив на малого Тараса і коли була дома, і коли перебралася до Зеленої Діброви, вийшовши заміж. Вона згадувала, що Тарас дуже часто манівцями, попід дібровою, та через Гарбузів Яр, та через левади, та між могилками - прибігав до неї душею обігрітися. Адже після смерті матері для дев'ятирічного хлопчика більш близької людини, ніж Катерина, не було на цьому світі. Добираючись до Зеленої Діброви, Тарас піднімався на козацькі високі могили, де він ставав ближчим до Бога і вічності. Ці враження залишилися з ним на все життя. Про них він згадував і в холодній Північній Пальмирі, і у степах Казахстану, на Аралі і Каспії. Є на Черкащині у Корсунь-Шевченківському районі пам'ятник Матері. Можливо, це один з небагатьох справді народних обелісків, які утверджують одвічну шану нашим предкам. А Зелена Діброва сьогодні створює пам'ятник Сестрі - старшій сестрі Кобзаря.

У 1845 році Тарас Шевченко, будучи вже вільним, відвідав свою Керелівку. На нього гнітюче враження справили нужденність, безправність, страшенні злидні своїх рідних. Вони дивилися на свого брата як на поміщика. Під цими враженнями народжується його геніальна, наповнена закликами гострить сокиру, поезія.

Сьогодні родинне дерево Шевченка розрослося по всій Україні. Найбільш згуртованими є родина Красицьких - родичів Кобзаря за сестрою Катериною. А ще в Моринцях, Шевченковому, Будищах сьогодні діє унікальний Національний заповідник "Батьківщина Шевченка". Указ про перетворення державного заповідника у Національний підписаний Прези-дентом України В.А.Ющенком на початку цього року. Саме тут відтворені батьківські хати Поета, бережно зберігаються хата дяка, в якій навчався грамоті малий Тарас, маєток пана Енгельгарда, де він служив козачком, віковічні липи, в дуплах яких Шевченко ховав свої перші малюнки. Тут, у Шевченковому, діє прекрасний музей Кобзаря, в якому представлений і його рід, бережно представлено все те, що відноситься до дитинства Генія.

У 1853 році, перебуваючи на засланні на Мангишлаці, він напише: "Вне моей милой родины я воображал еѐ такою, какой видел в детст-

ве: прекрасною, грандиозною, а о нравах еѐ молчаливых обитателей я составил уже свои понятия, гармонируя их…".

Дата добавления: 2017-01-14; Просмотров: 82; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!