КАТЕГОРИИ:
Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)
Речення як основна одиниця синтаксису
|
|
|
|
Список літератури
Лекція 2
Тема «Речення. Просте двоскладне речення»
План
1. Речення як основна одиниця синтаксису. Основні ознаки речення.
2. Структурно-семантичні типи речень.
3. Просте двоскладне речення. Головні члени речення. Підмет: основні ознаки, семантика. Види підметів за структурою. Присудок: основні ознаки, семантика. Види присудків за структурою: простий дієслівний, складений дієслівний, складений іменний, складний. Складні випадки синтаксичного зв’язку між підметом і присудком. Тире між підметом і присудком.
4. Другорядні члени речення. Означення. Види означень за характером синтаксичного зв’язку із означуваним словом. Прикладка як різновид означення. Правопис прикладок.
5. Додаток: диференційні ознаки, семантичні відтінки, способи вираження. Додаток прямий і непрямий.
6. Обставина: диференційні ознаки, способи вираження. Види обставин за значенням.
1. Сучасна українська літературна мова: підручник для студентів філологічних спеціальностей вищих навчальних закладів / ред. М. Я. Плющ. - 6-те вид., стереотип. – К.: Вища школа, 2006. – 430 с.
2. Сучасна українська мова: Підручник / О. Д. Пономарів, В. В. Різун, Л. Ю. Шевченко та ін.; за ред. О.Д.Пономарева. – К.: Либідь, 2001. – 400 с.
3. Український правопис / НАН України, Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Інститут української мови. – К.: Наук. думка, 2004. – 240 с.
4. Шкуратяна Н. Г. Сучасна українська літературна мова. Модульний курс: навч. посібник / Н. Г. Шкуратяна, С. В. Шевчук. – К.: Літера, 2006. – 823 с.
5. Ющук І. П. Українська мова: посібник / І. П. Ющук. – К.: Либідь, 2004. – 640 с.
| РЕЧЕННЯ – основна, граматично оформлена за законами певної мови, інтонаційно завершена комунікативно-мовна одиниця, що є засобом вираження думок, емоцій, почуттів та ставлення до висловлюваної думки. |
О З Н А К И Р Е Ч Е Н Н Я
Предикативність
Модальність
Інтонаційна оформленість
Граматична організованість
Смислова завершеність
| Предикативність (у перекладі з грецької – «висловлення, твердження») – співвіднесення загального змісту речення з реальною дійсністю. У мовній свідомості виділяються в реченні два елементи: носій ознаки і сама ознака, яка виявляється у відповідному граматичному часі та способі. Виразником першого елемента є називний відмінок іменника або будь-якої субстантивованої частини мови в цьому ж значенні, а виразником другого елемента виступає найчастіше дієвідмінювана форма дієслова. У граматиці предикативна ознака виражається поєднанням підмета і присудка в предикативне ядро, без якого не може бути речення: Так ніхто не кохав. Через тисячі літ лиш приходить подібне кохання… (В.Сосюра). В односкладних реченнях носій ознаки і сама ознака виражаються одним членом: Не пиши, не жди і не зови мене,Не займайминулогодарма (М.Луків). Усі явища дійсності існують у часі, зміст висловленого відносить дію до котроїсь із трьох осіб, і саме висловлення мовця супроводжується вираженням його ставлення до змісту. Отже, граматичними засобами вираження предикативності є категорії часу, особи, модальності. |
| Предикативність |
| Модальність – оцінка висловлення з погляду реальності/ірреальності. Те, що повідомляється в реченні, може відповідати або не відповідати дійсності – тобто мислиться як реальне (Кожна квітка радіє весною, кожна пташка вітає весну (В.Сосюра) або як можливе, бажане, очікуване (Не тужи, не жалій мене, мати (Б.Олійник), Ти, мабуть, у світі нічого не боїшся (М.Вовчок). Модальне значення вірогідності-можливості є суб’єктивною оцінкою змісту висловленого мовцем і виражається за допомогою модальних слів можливо, мабуть, звичайно тощо. Значення можливості, бажаності виражається спеціальними лексичними засобами, що входять до складу предиката: Студент міг учитися. Студент хотів учитися. Студент повинен був учитися. |
| Модальність |
| Речення складається із кількох слів, об’єднаних за граматичними законами певної мови.Слова в реченні набувають певної граматичної форми, поєднуються різними типами зв’язку, становлять єдине граматичне ціле. |
| Граматична організованість |
| Речення характеризується відносною закінченістю висловленої думки і в мовному потоці становить частину розгорнутого повідомлення. |
| Смислова завершеність |
| Інтонація– це складна єдність висоти, сили, темпу і тембру мовлення, якіє засобом організації словесного вираження висловлювання й емоційно-вольових показників виразності. Тому інтонаційна оформленість залежить від мети висловлення і має такі варіанти: розповідна, питальна, оклична. Інтонація завжди вказує на завершеність речення. Тому навіть одне слово може стати реченням: Весна. Ранок. Холодно. |
| Інтонаційна оформленість |
|
|
|
|
|
Дата добавления: 2015-07-02; Просмотров: 843; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!