Особливості мотивації організаційної поведінки жінок

Досвідчені менеджери чудово знають, що жінки як працівники багато в чому відрізняються від чоловіків, і керувати ними треба інакше.
Необхідно відзначити, що на мотивацію організаційної поведінки жінок впливають дві групи факторів: соціокультурні; статеві, біологічні та психологічні.

Соціокультурні чинники – це прийняті в суспільстві стандарти поведінки, що склалися рольові стереотипи щодо чоловік-чини і жінки, традиції, насамперед сімейні, що впливають на формування ціннісних орієнтації, установок і очікувань жінок. Роль цих факторів полягає в тому, що переважна більшість жінок з дитинства орієнтуються на порівняно скромний суспільний статус, цінності сім'ї та особистого життя, виховання дітей і допомогу чоловікові. Суспільство, навколишні також чекають від жінки виконання насамперед перерахованих соціальних ролей.

Статеві, біологічні та психологічні фактори, що впливають на мотивацію організаційної поведінки жінки, проявляються в залежності її настрою і психічного стану в цілому від фізіологічних циклів, обтяженого природними турботами про родину, народження і виховання дітей, меншою емоційної рівноваги та неупередженості, сильнішою, ніж у чоловіка, забарвлення робочих відносин в особистісні тону і сприйнятті співробітників через призму симпатій і антипатій.

Розглянемо значення розроблених А. Маслоу основних мотивів поведінки для чоловіків і жінок.

1. Задоволення фізіологічних потреб (в продуктах, повітрі, сні, теплі) має однакове значення і для чоловіків, і для жінок.

2. Забезпечення захисту і безпеки. Тут вже проявляються відмінності. Наприклад, в однаковій чи мірі для всіх працюючих жінок важливо збереження робочого місця? Виявляється, немає. Всіх працюючих жінок можна підрозділити на дві категорії:

а) незалежні, тобто працюють не за економічної необхідності, а скоріше для того, щоб реалізувати свої професійні знання. Для них збереження робочого місця менше
важливо;

б) залежні, які вносять істотний або навіть єдиний внесок у власний бюджет або в бюджет сім'ї. Незаміжніх жінок, а також тим, чий заробіток життєво важливий для сім'ї в умовах підвищеної безробіття серед жінок у відповідних професійних групах, впевненість у завтрашньому дні особливо необхідна. Страх перед втратою робочого місця може сприяти у них розвитку почуття покірності. Вони будуть мовчки терпіти образи, працювати з overdrive. Таку поведінку жінок-підлеглих може порадувати хіба що недалеких керівників, оскільки веде до накопичення негативного психічного потенціалу, що з часом може стати небезпечним.

3. Прагнення людини до контактів, приналежності до тієї
чи іншої групи забезпечує почуття захищеності та соціальне
визнання. За цією ознакою розрізняють дві категорії жінок:

а) соціально захищені, якщо вони щасливі в шлюбі, надають
менше значення своїх відносин з колегами;

б) якщо жінка живе одна, для неї більш значну роль
грають професія, дозвілля. Прагнення до контактів з іншими
людьми, що дає людині відчуття потрібності, визнання, при
певних обставин може помітно позначитися на
його поведінку на робочому місці.

4. Потреба в пошані, визнання по-різному проявляється
у різних категорій жінок:

а) жінка, вдало вийшла заміж, може взагалі не відчувати
потреби виділятися в роботі серед колег. Але вона ж
може пристрасно прагнути до підвищення своєї кваліфікації,
щоб на роботі визнавали її соціальний статус. Іноді та -
кая жінка буде просто намагатися довести своєму чоловікові, що
і вона в змозі зробити гарну кар'єру, придбати власний статус;

б) незаміжня жінка нерідко прагне до того, щоб на роботі досягти належного визнання, особливо якщо вона вважає відсутність чоловіка серйозним недоліком. Вона дуже переживає, якщо їй це не вдається;
в) немолоді жінки. Керівники часто звинувачують таких працівників у тому, що вони уїдливі, злісні, схильні до інтриг і т. д. Часто причина подібної поведінки криється в тому,що чоловіки-керівники віддають перевагу більш молодих співробітниць, а літнім дають менш важливу роботу, хоча престижна робота, можливо, була для них єдиною надією на придбання соціального статусу і визнання.

Чоловіки й жінки по-різному ставляться до потреби повагу і визнання: для чоловіків це більш значуще (визнання необхідне їм, як повітря). Якщо в колективі, де працюють і чоловіки, і жінки, жінки домоглися більшого, а тим більше, якщо вони керують, чоловіки, відчувають себе дуже невпевнено в психологічному плані.

5. Потреба у самовираженні. Жінки, які є матерями за покликанням, навряд чи будуть добиватися повної реалізації на роботі. Ті з них, хто не може або поки не може або не хоче мати дітей, відчувають потребу у самовираженні у будь-якої іншої області, можливо, на роботі (те ж стосується жінок, у яких дорослі, окремо живуть діти).

Підводячи підсумки, треба відзначити, що в мотивації між чоловіками і жінками дійсно існують відмінності.

Як бачимо, реалізація потреб більш високих рівнів (згідно піраміді А. Маслоу) менш доступна жінкам, і тому у них швидше настає розчарування. Ті з них, хто в силу виховання не в змозі "відвоювати" право на реалізацію своїх потреб, можуть прийти до усвідомлення свого безсилля, пошуків солідарного партнера або прагнути піти від нерозв'язних проблем. Через це вони часто не виходять на роботу після хвороби та інших поважних причин.
Для того щоб успішно керувати жінками, потрібно розуміти особливу ситуацію, в якій вони перебувають, їхні біологічні особливості. Якщо жінка відчує, що начальник активно прагне допомогти їй реалізувати її основні потреби, вона буде працювати з повною віддачею, ні в чому не поступаючись чоловікам.

Дата добавления: 2015-05-23; Просмотров: 507; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!