Особливості формування інформаційного суспільства у провідних країнах світу й Україні

На покращення ситуації можна сподіватися, коли широко будуть реалізовуватись затверджені Верховною Радою заходи щодо розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2006—2015 рр., а також закон «Про основні засади інформаційного суспільства в Україні на 2007—2015 роки». На основі докладного аналізу стану розвитку і впровадження інформаційно-комп'ютерних технологій, використання Інтернету уряд розробив і затвердив основний документ — «Стратегію розвитку в Україні інформаційного суспільства й суспільства, заснованого на знаннях». Однак системними перешкодами на шляху розвитку інформаційного суспільства є правова неврегульованість значного ряду суспільних відносин з питань інформаційного суспільства й інформаційно-комунікаційних технологій, невідповідність між українською нормативно-правовою базою і європейським законодавством.

3. Економічна думка на етапі інформаційно-технологічної революції (кінець ХХ - початок ХХІ ст.)

Теоретичні розробки постіндустріального суспільства започаткували вчені американської школи, прогнозуючи неминучі позитивні зміни в суспільно-економічному розвитку.

Ґрунтуючись на технократичному підході, американські вчені Уолт Ростоу, Даніел Белл допускали подальшу еволюцію капіталізму у сторону формування «постіндустріального суспільства», відмінною рисою якого стає уже не високий рівень техніки, а широке розповсюдження і всебічне використання знань. Висування на перший план інтелектуальної складової суспільного розвитку є характерною ознакою концепцій «постіндустріального суспільства».

1. Вперше цю концепцію сформулював Д. Белл у книзі «Прийдешнє постіндустріальне суспільство» (1973), в якій окреслив характерні риси такого суспільного устрою і шукав певні їх ознаки на сучасному етапі розвитку. У першу чергу він виділив роль наукових знань, які забезпечують прийняття рішень на основі «інтелектуальних технологій». Найважливішими суспільними елементами стають університети, науково-дослідні інститути та організації. Відповідно роль «економіки бізнесу» зменшується і панівне становище займають носії теоретичних знань, висококваліфіковані фахівці у різних сферах людської діяльності. На зміну «економізованій» моделі суспільства приходить «соціологізована».

Д. Белл трактував становлення постіндустріального суспільства як переважно еволюційний процес, у ході якого індустріальне суспільство не «зазнає руйнувань, а збагачується додатковими рисами та властивостями. У цьому процесі важливу роль відіграють не лише технологічний і господарський процес, а й якісні зміни в політичній та культурній сферах, і передусім — поширення в американському суспільстві культурної толерантності й ідеологічної терпимості. Учений визначає фундаментальну складову теорії постіндустріального суспільства: домінування підходу, що ґрунтується на періодизації історії не за принципом оцінки класової структури відповідних суспільств, а на підставі дослідження технологічних аспектів організації суспільного виробництва; цей принцип поширювався не тільки на періодизацію історії, а й на конкретний аналіз економічного розвитку сучасних суспільств.

Система «постіндустріалізму» у Белла характеризується п'ятьма ознаками:

1) перехід від виробництва товарів до виробництва послуг;

2) переважання серед працівників «класу» професійних фахівців і техніків;

3) провідна роль теоретичних знань, як основи нововведень в економіці, політиці і соціальній структурі суспільства;

4) орієнтація в майбутньому на методи контролю і оцінка можливих напрямів розвитку технології;

5) прийняття рішень на засадах нової «інтелектуальної технології».

2. Поєднання соціології з економічною теорією характерне не тільки Д. Беллу, а й іншому американському вченому-соціологу Елвіну Тоффлеру, який пропагує ідею переходу до «суперіндустріального суспільства» у книзі «Третя хвиля. Від індустріального суспільства до більш гуманної цивілізації» (1980). На його думку, розвиток суспільства відбувається через подолання гострих протиріч шляхом потрясінь, криз і катастроф. У такий спосіб одна стадія розвитку змінює іншу подібно до хвиль. Третя хвиля, що прийшла на зміну аграрній цивілізації та індустріальному суспільству, розпочалася з науково-технічної революції і повинна призвести до становлення «суперіндустріального суспільства», яке буде ґрунтуватися на якісно новому рівні обміну інформацією.

Найвагомішим наслідком «інформаційної» революції буде зміна системи влади, яка ґрунтуватиметься виключно на знаннях. Влада знання призведе до зміни джерел влади на користь знань, і це становить суть прогресивної трансформації суспільства. Процес поступу до становлення такої влади Е. Тоффлер простежує у праці «Зрушення влади. Знання, багатство і насильство на порозі XXI сторіччя» (1990).