Системи оперативно-календарного планування виробництва та основні календарно-планові нормативи

Залежно від організаційного типу виробництва, тривалості виробничого циклу виготовлення виробів, стабільності виробничої програми та інших факторів на вітчизняних підприємствах використовується чимала кількість систем оперативно-календарного планування виробничої діяльності. Характеристика найбільш поширених із них наведена у табл. 25.1.

Крім вказаних, відомі такі системи, як планування на склад (система “мінімум-максимум”), за заділами, за тактом випуску, за випередженням тощо.

На підприємствах машинобудівного комплексу найчастіше використовують наступні календарно-планові нормативи:

- тривалість виробничого циклу виготовлення партій;

- тривалість виробничого циклу виготовлення замовлення, його частини або окремого виробу та випередження запуску цих планово-облікових одиниць по цехам;

- такт запуску-випуску предметів праці на потоковій лінії.

Розглянемо сутність та методику визначення вказаних календарно-планових нормативів.

Таблиця 25.1. Характеристика найбільш поширених систем оперативно-календарного планування

Найменування систем	Планово-облікові одиниці	Основні календарно-планові нормативи	Сфера використання

1. Позамовна	Замовлення або його частина	1. Тривалість виробничого циклу виготовлення замовлення або його частини 2. Міжцехові випередження	Одиничне та дрібносерійне виробництво
2. Сітьового планування	Окремі роботи або їх комплекси	1. Тривалість виробничого циклу виготовлення замовлення 2. Строки початку та закінчення окремих робіт	Одиничне виробництво зі значною тривалістю виробничого циклу та великою кількістю підрозділів-виконавців
3. Комплектні	3.1. Комплектно-вузлова	Вузловий комплект	1. Тривалість виробничого циклу виготовлення комплекту 2. Міжцехові випередження	Дрібносерійне виробництво зі значною тривалістю виробничого циклу
3.2. Машино-комплектна	Цеховий машинокомплект	1. Розміри партій предметів праці 2. Періодичність запуску-випуску партій 3. Тривалість виробничого циклу виготовлення партій	Дрібносерійне та середньосерійне з широкою номенклатурою виробів
3.3. Комплектно-технологічна	Група подібних деталей, які обробляються по груповій технології	1. Розміри партій предметів праці 2. Періодичність запуску-випуску партій 3. Тривалість виробничого циклу виготовлення партій	Дрібносерійне та середньосерійне зі сталою номенклатурою продукції
3.4. Планово-комплектна	Група деталей з приблизно загальним терміном подачі до складального цеху	1. Розміри партій предметів праці 2. Періодичність запуску-випуску партій 3. Тривалість виробничого циклу виготовлення партій	Дрібносерійне та середньосерійне зі сталою номенклатурою продукції
3.5. За добовими комплектами	Добовий комплект деталей	1. Розміри партій предметів праці 2. Періодичність запуску-випуску партій 3. Тривалість виробничого циклу виготовлення партій	Седедньосерійне та великосерійне виробництво


4. Подетальна	Заготовка, деталь або вузол	1. Такт запуску-випуску предметів праці 2. Розміри партій предметів праці 3. Періодичність запуску-випуску партій 4. Тривалість виробничого циклу виготовлення партії	Масове та великосерійне виробництво

Партія предметів праці – це сукупність предметів одного найменування, кількість яких встановлена наперед і котрі обробляються або складаються безперервно на робочому місці з одноразовою витратою підготовчо-підсумкового часу.

При збільшенні розміру партії заготовок, деталей або інших предметів праці зростає продуктивність праці, підвищується рівень використання основних фондів, але, з іншого боку, знижується ефективність використання оборотних коштів. Виходячи з цього, при розробці оперативних планів визначають такий нормативний розмір партії предметів праці (

), який би наближався до оптимального.

Так, по деталям, які мають незначну матеріало- та трудомісткість, завдяки чому розмір партії не впливає на зв’язування оборотних коштів, найчастіше використовують двохетапний метод. На першому етапі розраховується мінімально припустимий розмір партії (

де Т_пп – підготовчо-підсумковий час на всю партію; – максимально припустима частка підготовчо-підсумкового часу у загальному часі зайнятості робочих місць;

– штучний час по провідній операції технологічного процесу обробки предмету праці, у якої відношення Т_пп/

- найбільше.

Максимально припустимі значення частки підготовчо-підсумкового часу у загальному часі зайнятості робочих місць () для деяких різновидів обробки наступні: свердлильна – 0,02-0,03, токарна – 0,03-0,05, фрезерна – 0,04-0,06, револьверна – 0,07-0,09, автоматна – 0,10-0,12.

На другому етапі здійснюється корегування розрахованого

і визначення нормативного розміру партії предметів

. Найбільш важливими корегуючими факторами є наступні:

- використання уніфікованих значень періодичності запуску-випуску партій;

- технологічна стійкість штампу, пресформи, кокілю або іншого технологічного оснащення, яка визначається кількістю предметів, виготовлених між черговими ремонтами відповідного оснащення;

- наявність вільних виробничих площ для розміщення партії;

- необхідність кратності прийнятого нормативного розміру партії загальній величині замовлення або річній (квартальній) програмі даних предметів.

Якщо за основу уніфікації періодичності запуску партій взяти, як найбільш зручну, одноденну потребу у предметах праці, то при корегуванні розрахованого

і встановленні нормативного розміру партії предметів праці

, рекомендовані наступні значення уніфікованих періодичностей (табл. 25.2).

Таблиця 25.2. Уніфіковані значення періодичності запуску-випуску партій предметів праці та розрахунок відповідних розмірів партій предметів праці

Періо-дичність запуску-випуску партій	У місяцях	-	-	М/8	М/4	М/2	М	3М	6М	12М
У днях			2,5
Розрахунок нормативного розміру партій, де - річна програма з відповідних предметів праці

Нормативний розмір партії предметів, що характеризуються значною трудомісткістю, масою та високою вартістю вихідних матеріалів, повинен наближатися до такого оптимального значення, що передбачає мінімальні сумарні витрати, пов’язані як із переналадками, так із зберіганням заділу. Для цього використовують формулу:

де

– витрати на запуск однієї партії предметів, грн;

– величина річної програми або замовлення, шт.;

– повна собівартість одного предмета праці, грн;

– коефіцієнт, який враховує втрати від зв’язування оборотних коштів у незавершеному виробництві і складається із плати за відтягування коштів з обороту та витрат на утримання незавершеного виробництва (близько 0,3).

Нормативна періодичність запуску-випуску партій при їх обробці (

) у днях визначається, як відношення прийнятого нормативного розміру партій (

) до середньодобової потреби виробництва у даних предметах (

) у штуках:

Розрахунки тривалості виробничих циклів здійснюються для кожної партії предметів праці, для окремих виробів та для всього замовлення (або його частини).

У загальному вигляді тривалість виробничого циклу (Т_ц) виготовлення партій предметів у цеху (дільниці) визначається так:

де

– тривалість технологічного циклу виготовлення партій предметів праці (розрахунки наведені у главі 5); – число операцій технологічного процесу обробки партії;

– міжопераційний час, який витрачається на технічний контроль, транспортування, оформлення супроводжувальної документації, очікування обробки чи складання.

У разі, коли серійне виробництво відрізняється багатономенклатурністю та нестабільністю виробничої програми, розрахунки усіх календарно-планових нормативів вимагають чималих витрат часу. У цьому разі можна використовувати спеціальні номограми, за допомогою яких просто і швидко розраховуються розміри партій предметів праці, періодичність їх запуску-випуску та тривалість виробничих циклів виготовлення. Такі номограми наводяться у відповідних довідниках плановика-економіста, майстра, технолога інших спеціалістів.

Розрахунки тривалості виробничого циклу виготовлення виробів, замовлення або його частини проводять у порядку, зворотному ходу технологічного процесу, тобто від моменту передачі продукції на склад готової продукції до початку першої операції, яка найчастіше здійснюється у заготівельніх цехах підприємства.

Тривалість складальної фази виготовлення замовлення, його частини або окремого виробу визначають шляхом побудови стрічкового графіку чи сітьової моделі. При використанні сітьової моделі розраховують її параметри, і визначають критичний шлях, який являє собою тривалість окремих складальних робіт (комплексів складальних операцій) і розраховується на основі нормативної трудомісткості операцій складального процесу (

де

– тривалість складальної роботи, год.;

– число операцій окремих складальних робіт;

– число слюсарів-складальників, зайнятих на і -ій операції, осіб;

– плановий коефіцієнт виконання норм у складальному цеху (дільниці).

Наступним етапом розрахунку тривалості виробничого циклу виготовлення виробу або замовлення є визначення тривалості механічної, термічної та гальванічної обробки усіх необхідних деталей. Цей розрахунок здійснюється з метою встановлення терміну початку запуску деталей в обробляюючих цехах і забезпечення їх своєчасного виготовлення та подачі на складальні роботи відповідно до сітьового або стрічкового графіка. Тривалість знаходження деталей в обробляюючих цехах встановлюється за провідними деталями виробу або замовлення. При цьому передбачається, що виготовлення усіх інших деталей відповідного виробу (замовлення) може бути здійснено паралельно з обробкою провідної деталі. Провідна деталь обирається із числа деталей, які очікують на складальних роботах у першу чергу. Вона повинна відрізнятися найбільшою трудомісткістю та багатоопераційністю обробки. Провідні деталі визначаються по кожному оброблюючому цеху, що комплектують складання даного виробу. Тривалість перебування деталей у термічних і гальванічних цехах встановлюється найчастіше збільшено залежно від особливостей технологічного процесу.

Визначення тривалості виробничого циклу виготовлення заготовок здійснюється за тими ж принципами, що наведені вище, і стосуються обробляючих цехів.

Маючи дані про тривалість циклу складання виробу, обробки деталей та виготовлення заготовок, можна визначити загальну тривалість виготовлення виробу чи замовлення. Для цього складають цикловий графік виконання замовлення або окремого виробу, який є документом міжцехового оперативного планування у одиничному та серійному виробництві. При складанні цього графіку враховують міжцехові перерви, які мають страховий характер (тривалість 2-5 діб), і визначають календарні випередження вказаних часткових процесів виготовлення виробу по відношенню до терміну його випуску. Спрощений цикловий графік виготовлення виробу (замовлення) наведено на рис. 25.1.

Щодо розрахунку такту запуску-випуску предметів праці на потокових лініях, який являє собою основний календарно-плановий норматив у масовому та великосерійному виробництвах, то це питання розглянуто у главі 16.

Рис. 25.1. Спрощений цикловий графік виготовлення виробу (виконання