Економічне регулювання розвитку ринку цукру

Ефективний розвиток економіки можливий лише на основі врахування дії об'єктивних законів природи та економічних законів, в системі останніх особливо важливе значення мають: закон рівноваги (пропорційності), закон вартості, закон економії часу та інші (67, с. 13). Дія основного економічного закону, суттю якого є найповніше задоволення матеріальних і духовних потреб всіх членів суспільства, має бути основою економічної політики держави і враховуватися її владними інституціями.

Закон рівноваги (пропорційності), в основі якого раціональне співвідношення між виробництвом і споживанням, першою і другою сферами суспільного виробництва, споживанням і нагромадженням, регіонами і їх територіальними підрозділами, трудовими ресурсами і робочими місцями та інше, зумовлює необхідність державного регулювання економікою.

Визначальним законом ринкової економіки і регулятором ринкових відносин є закон вартості. Дія його проявляється в процесі товарно-грошових відносин, у відповідності попиту - пропозиції, вимірюванні розподілу і стимулювання суспільного виробництва. Він визначає умови: ефективного господарського розвитку, рівня цін і тарифів, фінансів і кредиту, відсотка на кредит; грошового обігу, зовнішньої і внутрішньої торговельної діяльності, заробітної плати, використання науково-технічного прогресу тощо (67, с. 113).

Перехід України до ринкових відносин вимагає враховувати дію об'єктивних економічних законів, їх єдність та протилежності в економічній політиці держави, її регулюючої направленості розвитку економіки.

На сьогодні існує великий світовий досвід активної регулюючої ролі держави, що характерна для всіх економічно розвинених країн, про різні шляхи і регулятори державного впливу на аграрний сектор економіки в країнах з ринковими відносинами. Зокрема, рентабельне сільськогосподарське виробництво СІЛА щорічно субсидується на суму понад 50 млрд. долл. (68, с. 49).

Прикладом найбільш інтенсивного державного регулювання економіки є країни Європейського Союзу, які здійснюють його на основі політики протекціонізму (69, с.40-53). Країни члени ЄС проводили і проводять єдину економічну політику щодо захисту вітчизняних товаровиробників на основі цін, тарифів, виплат, ліцензування та квотування, що створює сприятливі економічні умови розвитку аграрного сектора економіки. Цінове регулювання в країнах ЄС здійснюється за допомогою мінімальних (інтервенційних, гарантованих),

орієнтованих (основних, цільових, індикативних) та преференційних цін. На понад 70 % аграрних продуктів поширювались гарантовані ціни (70, с. 79-84).

Суттєве значення мають виплати сільськогосподарським підприємствам, що створює відносно рівні умови для виробництва. Система регулювання цін (причому вона стосується перш за все фермерських оптових цін, а інколи і роздрібних) направлена на досягнення стабілізації цін з їх відхиленнями у відносно вузькому "коридорі", підтримка фермерських цін з метою забезпечення розширеного відтворення; регулювання обсягів і структури виробництва. В Канаді існують програми підтримки доходів фермерів. Підприємство, що вступає в дані програми, визначає межі доходу, засновані на середніх показниках врожайності та ціни, що склалась на даному підприємстві за останні п'ятнадцять років. В разі, коли ціна чи урожайність не дозволяє попасти в ці межі, виплачується компенсація (71, с. 32).

Система державного регулювання цін у всіх країнах з розвиненою економікою приблизно однакова: встановлення верхніх і нижніх меж коливання цін і індикативної чи умовної ціни, яку держава намагається підтримати. Інструментом регулювання є скупка чи продажа продукції довготривалого зберігання з метою товарної інтервенції і підтримки бажаного рівня цін. Функції держави по регулюванню сільського господарства багатоманітні, що потребують значних затрат не тільки з бюджета, але також через дію цінового механізму. Надходження коштів у сільське господарство набагато перевищує ті суми, що надходять від цієї сфери у бюджет. У цілому по ОЕСР (Організація економічного співробітництва і розвитку (25 найбільш розвинутих країн Заходу)) надходження в сільське господарство із бюджета в дев ять разів перевищує його виплати в бюджет, а разом з ціновими субсидіями - у вісімнадцять разів. Направлення коштів сільському господарству в цілому по цій групі країн іде порівну -половину дає бюджет, половину - субсидування цін (69, с.51-52). При цьому доля субсидій, доплат та інших платежів на цукор дещо вища, порівняно з аналогічним показником аграрно-продовольчої продукції в цілому (табл. 3.6).

Регулююча функція держави проявляється також через гнучку систему механізмів оподаткування товаровиробників, через пільговий інвестиційний кредит та інші стимулючі регулятори. Наприклад, в США до 1987 року застосовувався так званий "інвестиційний податковий кредит", у відповідності з яким зменшувалась база оподаткованого прибутку на певний процент від суми капітальних вкладень, що використовувались для придбання нових машин та обладнання. Запровадження такої пільги носило загальний характер, а тому стимулювало розвиток всіх галузей економіки, сприяючи переоснащенню основних фондів (72, с. 82-88).

Дата добавления: 2015-05-22; Просмотров: 345; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!