Етногенез слов’ян. Утворення східної групи слов’янства

В розмаїтті найдавнішого населення сучасної України розпочалося історія наших пращурів – праслов’ян. Їх походження і етногенез остаточно не з’ясовані. З цього приводу існує кілька версій. Є підстави, на основі даних археології, антропології, лінгвістики, етнографії вважати, що ознаки праслов’ян простежуються з ІІ тис. до н.е. Це племена тшинецько-комарівської культури (XV-XI ст. до н.е.). Вони займали територію сучасних Східної Польщі, Прикарпаття, Південної Білорусії та Північної України. До праслов’ян відносяться племена: бондарихінської, лужицької, чорноліської, зарубинецької, черняхівської, пшеварської, київської та інших культур.

В складі племен зарубенецької культури, що займали територію Середнього Подніпров’я, частину правобережного Полісся та частину Лісостепу, бере свій початок український етнос. В цей час праслов’яни відомі під іменами венедів, антів, склавинів (перші письмові згадки, датовані І ст. н.е., в творах римських істориків Таціта і Птоломея). Частина дослідників вважає антський союз племен, який мав державницький зміст, праукраїнським утворенням. Так вважав і М.Грушевський, спростовуючи теорію походження українців, росіян і білорусів з єдиної давньоруської народності.

Процес розселення привів до утворення східних, західних і південних слов’ян. У VII східні слов’яни зосередилися в Центральній Україні на берегах Дніпра. Були відомі не тільки як загартовані воїни, але й вправні землероби, скотарі, ремісники, купці. Вони побудували сотні населених пунктів – градів. Через це скандинави називали їх країну “гардарікою” – країною укріплень.

У VII ст. східні слов'яни зосереджувалися на правому березі Дніпра. Намагаючись установити якомога найдавніший родовід слов'янського населення України, радянські вчені обстоюють думку, що східні слов'яни (чи їхні прямі предки — анти) були корінним населенням регіону. Західні ж спеціалісти, вказуючи на брак доказів цієї теорії, сходяться на думці, що східні слов'яни переселилися сюди свого часу. Протягом VII та VIII ст. східні слов'яни продовжували розселятися. Згодом вони налічували близько 14 великих племінних союзів, що заселяли землі України, Білорусії та Росії. Найважливішими серед них були поляни, що жили в Центральній Україні на берегах Дніпра. До інших східнослов'янських племен України належали древляни — на північному заході, сіверяни — на північному сході, уличі й тиверці — на півдні. У західній частині країни жили волиняни та дуліби. Торгівля у східних слов'ян розвивалася слабко. Проте у VIII ст. їй дали поштовх купці зі Сходу й зокрема араби-мусульмани, що стали проникати у східнослов'янські землі. В обмін на дорогоцінні метали, тонкі сукна, ювелірні вироби східні слов'яни могли запропонувати традиційні плоди своєї землі: мед, віск, хутра, а також рабів. Останній товар араби цінили над усе. Торгівля ця процвітала наприкінці VIII ст., коли у зносини зі східними слов'янами ввійшли тюркські племена хозарів, котрі заснували унікальну торговельну імперію в пониззі Волги та на Каспійському узбережжі й пізніше прийняли іудаїзм. Деякі слов'яни, зокрема сіверяни, в’ятичі та поляни, були змушені сплачувати хозарам данину. Дедалі більше виходячи з ізоляції, східні слов'яни вступали у нову важливу добу своєї історії.

Питання та завдання для самостійної роботи:

1. Покажіть вплив природних умов на господарське та культурне життя населення України у кам’яному віці.

2. Де, з Вашої точки зору, знаходиться прабатьківщина слов’ян? Обгрунтуйте свою відповідь.

3. Венеди, анти, склавини: хто був пращуром сучасних українців?

4. Учені і сьогодні не мають єдиної точки зору щодо походження слова "Русь". Висловіть свою точку зору на цю проблему.

Дата добавления: 2015-05-22; Просмотров: 591; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!