Сформулювати основні напрямки лікування набряку легенів за допомогою медикаментозних препаратів

Назвати в’яжучі засоби: пояснити класифікацію, розкрити механізм дії, назвати покази до застосування на прикладах окремих представників.

БІЛЕТ №13

Виписати рецепт на розчин димедролу 1% для в/м введення.

Recipe: Solutionis Dimedroli 1 % - 1 ml

Da tales doses numero 10 in ampullis

Signa. Для внутрішньом'язового введення.

В'яжучі — це такі засоби, які ущільнюють поверхневий шар слизових оболонок і шкіри, утворюючи плівку, що захищає чутливі нервові закінчення від подразнень.

Вони справляють:

v болезаспокійливу дію (зменшується біль при запальних про­цесах);

v протизапальну дію (звужуються судини, знижується їх про­никність, зменшуються прояви ексудативного процесу;

v зниження секреції травних залоз.

Класифікація

1. Препарати органічного (рослинного) походження (танін, кора дуба, трава звіробою, ягоди чорниці)

2. Неорганічного (вісмуту нітрат основний, дерматол).

Танін — галодубильна кислота. Застосовують зовнішньо у вигляді розчинів та мазей при запаль­них процесах шкіри та слизових оболонок.

Кора дуба містить 8% дубильних речовин, які зумовлюють його в'яжучу дію. Відвар кори дуба використовують при запальних про­цесах ротової порожнини, кровоточивості ясен, а також для ліку­вання опіків.

В'яжучу дію справляють також трава звіробою, ягоди чорниці, листя шавлії, квітки ромашки тощо. Їх застосовують при запаль­них процесах ротової порожнини і горла, а також внутрішньо при колітах, виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки.

Вісмуту нітрат основний — в'яжучий засіб неорганічного похо­дження. Призначають зовнішньо у мазях і присипках. Застосовують при запаль­них процесах шкіри; внутрішньо при виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки, ентеритах, колітах. Широко застосовують також комбіновані препарати — таблетки “Вікалін”, “Вікаїр”,“Денол”.

Набряк легень — тяжкий і небезпечний для життя стан, що розвивається внаслідок гострої лівошлуночкової недостатності.

Причинами набряку можуть бути ураження легень хімічними речовинами, інфекційні захворювання, набряк мозку, хвороби нирок, печінки. Принципи лікування набряку легень, незалежно від причин, подібні та спрямовані на гасіння піни у легенях, дегідратацію, посилення роботи серця, розвантаження малого кола кро-
вообігу.

При набряку легень застосовують наступні групи препаратів:

піногасники: спирт етиловий, який вводять інгаляційно. Він знижує поверхневий натяг піни і перетворює її на рідину;

дегідратуючі засоби (осмотичні діуретики): маніт, сечовина для ін'єкцій;

діуретики швидкої дії: фуросемід, кислота етакринова, які вводять з метою зменшення кількості рідини в організмі, прискорення переходу плазми з альвеол у судинне русло;

серцеві глікозиди швидкої дії — строфантин, корглікон, целанід, дигоксин — вводять для посилення роботи серця, при серцевій недостатності;

гангліоблокатори — бензогексоній, гігроній, пентамін;

судинорозширювальні засоби міотропної дії — натрію нітропрусид, нітрогліцерин, ізосорбіду динітрат, а також морфіну гідрохлорид, фентоламін та еуфілін вводять для зниження тиску в малому колі кровообігу;

кисень вводять постійно інгаляційно для покращання оксигенації тканин.

Дата добавления: 2015-05-08; Просмотров: 883; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!