Показники для аналізу конкуренції на ринку товарів і послуг

Закінчення табл. 2.2

Схема формалізації факторів, що визначають інтенсивність конкуренції, наведена на рис. 2.8. Далі розглянемо їх більш детальніше.

Чотичастковий показник концентрації (СR4 - Concentratіon Ratіo) дозволяє оцінити ступінь монополізації ринку і є величиною, зворотною інтенсивності конкуренції. СR4 становить загальну частку чотирьох перших підприємств ринку, що реалізують максимальні обсяги продукції в загальному обсязі реалізації продукції на розглянутому ринку. З 1968 по 1984 рр. цей показник використовувався Департаментом юстиції США для оцінки ступеня концентрації товарних ринків. Так, у тому випадку, якщо СR4 перевищував 0,75 (75 %), вводилися обмеження на злиття (поглинання) підприємств, тому що даний ринок розглядався як об'єкт монопольної практики.

Рис. 2.8. Формалізація факторів інтенсивності конкуренції

У цей час коефіцієнти концентрації розраховуються й відслідковуються національною статистикою США й Франції для 4, 8, 20, 50, 100 ведучих підприємств ринку. У Німеччині, Англії й Канаді – для 3, 6, 10. Із середини 1980-х років СR4 став використовуватися й у країнах Східної Європи, зокрема, в Угорщині й Польщі [105, с. 40].

Істотним недоліком показника концентрації є його «нечутливість» до різних варіантів розподілу часток між конкурентами. Наприклад, СR4 буде однаковим і рівним 0,8 у двох зовсім різних ринкових ситуаціях:

1) одне підприємство контролює 77 % ринку, а інші 23 - по 1 %;

2) 5 рівнопотужних підприємств, які володіють 20 % частками ринку.

Іншим відомим підходом, частково позбавленим цього недоліку, є оцінка розподілу ринкових часток за допомогою суми квадратів ринкових часток конкурентів – індексу Херфіндала (Herfіndahl Іndex). Значення індексу Херфіндала збільшується в міру зростання концентрації в галузі й досягає при чистій монополії 1. У галузі (на ринку), де діють 100 рівнопотужних підприємств із рівними частками, = 0,01.

Починаючи з 1984 року, цей показник з деякими уточненнями Хіршмана використовується в практиці антимонопольної діяльності уряду США. Для модифікованого індексу Херфіндала – Хіршмана (Herfіndahl – Hіrschman Іndex, ІHH) суми квадратів часток розрахо-вуються тільки для перших 50 найбільш великих підприємств, що працюють на аналізованому ринку. Якщо його значення перевищують 0,18 – мова йде про низьку інтенсивність конкуренції й про високу концентрацію ринку, що вимагає втручання держави для нормалізації ситуації на ринку. Якщо в цій ситуації злиття підприємств веде до збільшення на 0,05 (або 50 пунктів), то таке об'єднання забороняється законом.

не враховує ранги підприємств. Цього недоліку позбавлений індекс Розенблюта (), що розраховується з урахуванням порядкового номера підприємства, отриманого на основі ранжирування часток від максимуму до мінімуму (і). Іноді при оцінці розподілу часток використовується показник ентропії (Е). У цьому випадку зважування часток проводиться не на основі рангів підприємства, а за допомогою натуральних логарифмів часток.

Принципово іншим підходом, але з аналогічними результатами, є розрахунок показника, що є кількісною інтерпретацією графіка Лоренца – коефіцієнт Джині (G), де – накопичене (кумулятивне) значення часток і найбільших підприємств ринку.

Наведені показники, незважаючи на їх досить високу інформативність, не є повністю задовільними, тому що дають лише загальну оцінку розподілу часток без врахування конкретних особливостей ринку. Для більш повної оцінки взаємовпливу інтенсивності конкуренції й розподілу часток ринку між підприємствами необхідно звернутися до досвіду ведення конкурентної боротьби.

Із практики бізнесу відомо, що існує деяка критична пропорція часток двох незалежних конкурентів, коли прагнення до зміни даної пропорції згасають. Звичайно цю пропорцію визначають як 2 до 1 і більше. Інакше кажучи, це такий стан на ринку, коли для двох конкурентів і й j виконується нерівність:

. (2.1)

І навпаки, відсутність великої різниці значень ринкових часток істотно підвищує активність підприємств у боротьбі за конкурентні переваги. Більш слабкі намагаються атакувати найближчих конкурентів, які незначно перевершують їх за ступенем домінування на ринку. У свою чергу, могутніші прагнуть затвердити свою позицію, що також вимагає певних зусиль й є причиною постійних конфліктів, навіть з малозначних приводах.

Найбільша конкурентна активність спостерігається при зразковій рівності часток. У цьому випадку при рівнопотужності конкурентів () їхні стратегії часто ідентичні, що є ознакою нестійкого, конфліктного стану на ринку. Таким чином, при відсутності явних лідерів й аутсайдерів, коли весь ринок розглянутого товару (товарної групи) представлений конкурентами, що володіють рівними частками ринку (за інших рівних умов) – інтенсивність конкуренції максимальна. Дане положення є основою для оцінки інтенсивності конкуренції на заданому товарному ринку за допомогою виміру ступеня подібності ринкових часток конкурентів. Для такої оцінки скористаємося коефіцієнтом варіації.

При всій важливості показника , він є необхідним, але недостатнім вимірником інтенсивності конкуренції, тому що не враховує характер розвитку ринку як цілісного утворення. Мова йде про динамічні характеристики попиту та пропозиції, які виражаються в темпах зростання обсягу продажів. Прискорене зростання ринку, навіть при рівнопотужності конкурентів, може усувати багато протиріч між підприємствами за рахунок їхньої задоволеності темпами розвитку. Високі темпи, наприклад, на ринках, що швидко розвиваються, забезпечуються зростаючим попитом та пропозицією товарів, відсувають на задній план багато проблем, у тому числі й конкуренції. Відбувається це, головним чином, через те, що збільшення ринкових часток підприємств відбувається не за рахунок конкурентнів, а за рахунок збільшення кількості споживачів або обсягів (кратності) покупок уже існуючим споживачам. У цій ситуації інтенсивність конкуренції падає.

Однак прискорене зростання не може тривати нескінченно. За багатьма об'єктивними і суб'єктивними причинами будь-який товарний ринок переживає стан стагнації, застою або невеликого позиційного зростання, коли збільшення обсягу продажів підприємства може відбуватися, головним чином, за рахунок переманювання споживачів у конкурентів й/або погіршення позиції конкурентів. У цій ситуації активність конкурентної боротьби значно зростає. І цей факт необхідно враховувати в комплексній оцінці інтенсивності конкуренції. Головна складність такого врахування полягає в неоднозначності визначення граничних значень темпів зростання, за межами яких інтенсивність конкуренції мінімальна (область значень темпів зростання, більших 100 %) або наближається до максимуму (значення темпів зростання, менших 100 %). Практика бізнесу свідчить, що більшість ситуацій, що описують динаміку ринків конкретних товарів, можна обмежити двома граничними значеннями річних темпів зростання обсягів реалізації: 70 % й 140 %. У цьому діапазоні ринкових ситуацій можуть бути розподілені значення показника інтенсивності конкуренції, що враховує темпи зростання обсягів продажів на розглянутому ринку ().

Іншим важливим економічним фактором, що визначає інтенсивність конкуренції є коефіцієнт рентабельності (), обумовлений відношенням сукупного прибутку, отриманого підприємствами на даному ринку (П), до загального обсягу продажів ().

Установлено, що ринок з високою рентабельністю характеризується перевищенням попиту над пропозицією. Ця обставина дозволяє реалізовувати цілі, що стоять перед підприємствами, відносно безконфліктними прийомами й методами, які не зачіпають інтереси конкурентів. Зі зменшенням прибутковості бізнесу ситуація змінюється на протилежну.

Дана тенденція має об'єктивну основу. Вона відзначена в дослідженнях багатьох економістів. Зокрема, ряд мікроекономічних теорій ринку для оцінки ступеня домінування підприємства на ринку використовують коефіцієнт Лернера (L), де Ц – ціна товару; МС – граничні витрати на виробництво й реалізацію товару; – еластичність попиту за ціною товару, виробленого підприємством.

Цей коефіцієнт відбиває здатність продавця впливати на ціну товару. Чим вище коефіцієнт Лернера, тим сильніше влада підприємства на ринку й, отже, тим менше підприємство залежить від конкурентів, постачальників, споживачів і т. п.

Крім індикатора прибутковості ринку, показує рівень активності конкурентного середовища підприємств й відбиває ступінь їх «свободи» у добуванні прибутку. Чим вище, тим менше тиск конкурентного середовища й, отже, нижче інтенсивність конкуренції, і навпаки.

Для ситуацій з більш ніж 100 % рентабельності прагне до 0, а в умовах збиткового бізнесу – до 1.

Для зручності проведення порівняльного аналізу інтенсивності конкуренції на різних ринках (сегментах ринку) і оцінки їхньої привабливості (з погляду конкурентної активності) буде корисним використання узагальненої характеристики інтенсивності конкуренції. Крім бази порівняння, вона дає можливість уточнити результати аналізу окремих елементів конкурентного середовища підприємства й більш послідовно підійти до формування спеціального аналітичного звіту.

Узагальнення часткових показників , , із врахуванням їхнього мультиплікативного характеру можна зробити на основі середньої геометричної , 0 ≤ ≤1. Таким чином, отримуємо агреговану, загальну оцінку активності конкурентного середовища підприємства.

Але як і будь-який інший складний процес, конкурентна боротьба вимагає системи показників для оцінки. За допомогою неможливо визначити, при яких умовах досягаються ті або інші переваги над конкурентами, тому що вона тільки побічно пов'язана з результатами конкретних заходів, спрямованих на створення нерівних умов господарювання. Цей факт вимагає деталізації оцінки на основі більш повного врахування різних сторін діяльності конкурентів, що є предметом аналізу діяльності конкурентів.

Дата добавления: 2014-12-23; Просмотров: 3988; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!