Крива загального продукту

Припустимо, що фірма нарощує обсяги виробництва , збільшуючи лише кількість праці , яка є єдиним змінним фактором, за незмінних обсягів капіталу (див. рис. 17.1). Якщо кількість змінного фактора дорівнює нулю, обсяг продукції також дорівнює нулю. У процесі залучення у виробництво все більшої кількості робітників, загальний обсяг продукції зростає і досягає максимального значення (120 од.), коли на фірмі працюють дев’ять робітників, а потім, із наймом десятого робітника, загальний обсяг випуску починає скорочуватись. Такий робітник більше не додає продукції, навіть гальмує виробництво.

Конфігурація кривої загального продукту (див. рис. 17.1а) ілюструє нерівномірність приростів випуску продукції. Початкова опуклість функції донизу показує: до точки обсяг продукції зростає швидше, ніж обсяги ресурсу. Праворуч від точки крива стає опуклою вгору – це означає, що зростання обсягу випуску вповільнюється з кожною додатково залученою у виробництво одиницею праці. Отже, до точки діє закон зростаючої граничної продуктивності, після неї починає виявлятись закон спадної граничної продуктивності (спадної віддачі).

17.3.2. Криві середнього та граничного продуктів

Найвиразніше ці закони відображає крива граничного продукту праці . Граничний продукт змінного фактора спочатку зростає. Найбільше продукції додає третій робітник, його = 30, але, починаючи з четвертого, гранична продуктивність кожного наступного робітника спадає. Отже, динаміка граничного продукту має дві стадії: за низьких обсягів використання змінного фактора гранична продуктивність додатна і зростає, а за високих – додатна, але зменшується. На обох цих стадіях загальний продукт збільшується, досягаючи максимуму, коли = 0, крива перетинає горизонтальну вісь.

Геометрично граничний продукт визначають нахилом кривої загального продукту. Граничний продукт вимірює зміну загального продукту, спричинену наймом кожного додаткового робітника. Тому три фази кривої загального продукту відображає і крива граничного продукту. Коли загальний продукт збільшується зростаючим темпом, граничний продукт також зростає. На цьому етапі додаткові робітники виробляють щораз більшу кількість загального продукту. З уповільненням темпу зростання загального продукту граничний продукт додатний, але зменшується. Кожен додатковий робітник долучає до загального продукту щораз менше від попереднього. Коли загальний продукт досягає максимальної точки, граничний продукт дорівнює нулю. Коли загальний продукт зменшується, граничний продукт стає від’ємним.

Динаміка середнього продукту відображає ту саму загальну «дугоподібну» залежність між змінною кількістю одиниць праці й обсягом продукції, характерну для граничного продукту. Однак зверніть увагу на взаємозв’язок між граничним і середнім продуктом: там, де граничний продукт більший від середнього продукту, останній зростає. Там, де граничний продукт менший від середнього, останній зменшується. Отже, крива граничного продукту перетинає криву середнього продукту у точці, в якій середній продукт досягає максимуму

Крива середнього продукту також відображає дію обох законів, проте з певними запізненням, порівняно з кривою . Продуктивність праці зростає до точки , після якої спадає повільніше, ніж гранична продуктивність.

Усі криві взаємопов’язані. За кривою загальної продуктивності можна визначити величини граничного та середнього продуктів. Наприклад, у точці величину граничної продуктивності визначає нахил кривої , а величину середньої продуктивності дає , тобто нахил променя від початку координат до точки . У точці встановлюється рівність між граничною і середньою продуктивністю, оскільки тут промінь від початку координат є водночас дотичною, яка показує нахил кривої . У точці С досягається найефективніше використання змінного ресурсу, оскільки відповідні криві перетинаються в максимальному значенні середньої продуктивності.

Для аналізу ефективності використання ресурсів враховують таку властивість показників: якщо гранична продуктивність вища від середньої, нарощування змінного фактора супроводжується зростанням продуктивності (крива висхідна), а якщо гранична продуктивність нижча за середню, то зі збільшенням змінного фактора середня продуктивність спадає (обидві криві спадні).

17.3.3. Стадії виробництва (для самостійного опрацювання)

Якщо врахувати динаміку всіх показників продуктивності за умови нарощування використання змінного фактора, можна виокремити чотири стадії розвитку виробництва:

1. На першій стадії всі показники зростають, усі криві є висхідними до точок .

2. На другій стадії гранична продуктивність і крива починають спадати, але і продовжують зростати до точок .

3. На третій стадії зростає лише загальний продукт (до точки ), а і спадають.

4. На четвертій – спадають всі показники (праворуч від точок ).

Закон спадної віддачі, зазвичай, діє в межах певної технології, тобто у короткостроковому періоді. Спадна продуктивність змінного фактора визначає динаміку короткострокових витрат виробництва.

Контрольні запитання

1. Охарактеризуйте основні ресурси, використовувані у виробництві.

2. Що виражає виробнича функція?

3. Який спосіб виробництва економічно ефективний?

4. Назвіть ознаки трьох часових періодів у виробництві.

5. Проаналізуйте взаємозв’язок між кривими загального, середнього та граничного продуктів.

6. На якій стадії перебуває виробництво, якщо зростає лише загальний продукт , а і спадають?

7. Розкрийте зміст закону спадної віддачі.

Тестові завдання

1. Коли крива загального продукту сягає максимуму, то:

а) граничний продукт змінного фактора дорівнює 0;

б) фірмі слід вийти з бізнесу;

в) зменшення змінного фактора збільшить випуск;

г) нічого не можна зробити для збільшення виробництва продукції.

2. Взаємозв’язок між всіма можливими поєднаннями факторів виробництва та обсягом випуску продукції формалізується за допомогою:

а) кривої виробничих можливостей;

б) кривої пропозиції;

в) кривої загальних витрат;

г) виробничої функції.

3. Виробнича функція показує:

а) витрати, які забезпечують той чи інший обсяг випуску фірми;

б) найвигідніший для фірми обсяг випуску за наявних цін ресурсів;

в) максимальну кількість продукту, яку можна одержати, застосовуючи різні комбінації заданих вхідних ресурсів;

г) мінімальну кількість продукції, яку можна отримати, використовуючи певну кількість ресурсів.

4. У короткостроковому періоді:

а) усі ресурси постійні;

б) обсяги принаймні одного з ресурсів неможливо змінити;

в) усі ресурси є змінними;

г) кількість ресурсів неможливо змінити.

5. У короткостроковому періоді:

а) виробничі потужності фірми залишаються незмінними;

б) виробники можуть збільшити обсяг випуску лише внаслідок інтенсивнішого використання наявних виробничих потужностей;

в) обсяги, принаймні одного з ресурсів, неможливо змінити;

г) усі відповіді правильні.

6. Загальний продукт змінного фактора виробництва набуває максимального значення, коли:

а) граничний продукт змінного фактора дорівнює нулю;

б) середня продуктивність змінного фактора є найвищою;

в) граничний продукт змінного фактора перевищує середній продукт;

г) граничний продукт змінного фактора зростає.

7. Середній продукт змінного фактора набуває максимального значення, коли:

а) загальний продукт змінного фактора максимальний;

б) граничний продукт змінного фактора максимальний;

в) граничний продукт змінного фактора дорівнює нулю;

г) він дорівнює його граничному продукту.

8. Граничний продукт змінного фактора – це:

а) відношення загального обсягу випуску продукції до затрат змінного фактора;

б) додатковий продукт, отриманий від застосування додаткової одиниці змінного фактора;

в) кількість продукції, виробленої на одиницю затрат змінного фактора;

г) відношення продуктивності праці до обсягу випуску.

9. Суть закону спадної віддачі полягає у тому, що:

а) з часом продуктивність землі спадає;

б) усі ресурси залучають до виробництва в процесі спадання їхньої продуктивності;

в) граничний продукт змінного фактора скорочується за незмінних обсягів використання інших факторів;

г) граничний продукт змінного фактора зростає, а загальний продукт спадає зі збільшенням обсягу випуску.

10. Виробнича функція може бути описана:

а) рівняннями: Q=f(L) або Q=f(K,L);

б) кривою загального продукту змінного фактора;

в) ізоквантою;

г) усі відповіді правильні.

11. Закон спадної віддачі діє у:

а) довгостроковому періоді;

б) короткостроковому періоді;

в) довго- та короткостроковому періоді;

г) усі відповіді неправильні.

12. Фірма, для якої виробнича функція має вигляд F(L,K) = 4L+6 , за рівня затрат 5 од. праці та 9 од. капіталу може виробити продукції:

а) 74 од.;

б) 38 од.;

в) 42 од.;

г) правильної відповіді немає.

Задачі

1. Виробнича функція фірми має вигляд Q = K^0,5L^0,5. Припустимо, що на день витрачають 4 год. праці (L =4) і 4 год. роботи машин (К =4). Визначте середній продукт праці.

2. Середній продукт праці дорівнює 30 од. готової продукції, затрати праці становлять 15 людино-годин (L =15). Відомо, що граничний продукт 16-ї людино-години праці становить 20 од. готової продукції. Чому буде дорівнювати загальний випуск готової продукції за L =16?

3. Середній продукт праці дорівнює 30 од. готової продукції, затрати праці становлять 15 людино-годин. У скільки разів зросте випуск продукції, якщо затрати праці збільшаться вдвічі, а продуктивність праці залишилась незмінною?

4. Нехай залежність загального продукту, виробленого фірмою, від кількості залучених одиниць ресурсу праці L визначається як ТР =3 L ² – 24 L. За якої кількості одиниць праці загальний продукт досягає максимуму.

ТЕМА 18. ВИРОБНИЦТВО ДОВГОСТРОКОВОМУ ПЕРІОДІ

18.1. Аналіз ізокванти.

18.1.1. Ізокванта. Карта ізоквант та її властивості.

18.1.2. Граничний коефіцієнт технологічного заміщення.

18.1.3. Види ізоквант (для самостійного опрацювання).

Дата добавления: 2014-11-29; Просмотров: 3252; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!