З урахуванням (4.2, 4.3) записуємо

. (4.4)

Для плоскої випарної поверхні r = і Е_r = Е; для увігнутої поверхні r < 0 і E_r<E; для випуклої випарної поверхні (краплі) r >0 і Е_r >E; С=1,2 ×10^-7 см.

Формула (4.4) дає змогу визначити відносну вологість, при якій над краплями різних радіусів починається кондесація. Для початку конденсації водяної пари на дуже мілких частинках і комплексах молекул, які мають r 10^-7 см необхідно перенасичення у 3-4 рази. Тільки для крапель, радіус яких більший за 10^-4 см, пересичення дорівнює одиниці, відносна вологість 100%.

Залежність тиску насичення від солоності випарної поверхні. Відомо, що тиск насичення водяної пари над розчинами завжди менший порівняно з тиском над чистою водою, бо сили зчеплення у розчинах більші і виліт молекул обтяжений. Рзглянемо тиск насичення пари над краплею радіусом r, яка має масу солі m у масі розчину М

, (4.5)

де r_К - густина розчину;

r - густина чистої води,

с_m -коефіцієнт, що залежить від хімічної природи розчиненої солі та температури.

З урахуванням того, що відношення (- r_К/r) ; М - m М = ;

формула (4.5) набуває вигляду

=1 + . (4.6)

Формула (4.6) дозволяє визначити радіус краплі, при якому рівноважна відносна вологість ( має ще назву „рівноважної відносної вологості”) досягає максимуму, а також визначити пересичення при різних значеннях m. Так для розчину хлористого натрію тиск насичення, при якому починається конденсація, складає 78%. В атмосферному повітрі пересичення водяної пари не перевищує 0,4-0,5%.

Дата добавления: 2014-11-29; Просмотров: 450; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!