Розвиток театрального мистецтва

У Кам’янці-Подільському був польський театр під керівництвом Антона Змієвського. В той же час польський театр був і у Києві під управою Ленковського, де виставлялись твори «Україна або Заклятий замок», «Олена або Розбійники на Україні», деякі ролі в них грали українською мовою.

Театральні вистави у Галичині українською мовою з’явилися тільки в добу національного відродження, яке розпочала «Руська Трійця». Йосиф Лозинський видав у 1834 р. збірку обрядових весільних пісень «Руське весілля»,яке театралізували вихованці семінарії. Це була перша спроба ввести народну мову на сцену.

У 1848 р. галицькі українці побачили перші публічні вистави рідною мовою. Вони відбувалися в 1848-1850 рр. у Коломиї, Львові і Перемишлі. Початок зробив парох Коломиї отець Іван Озаркевич, який склав аматорську трупу, переробив «Наталку Полтавку» і виставив її на сцені у Коломиї під назвою«На милування нема силування» у травні 1848 р.

За прикладом львівських аматорів пішли і перемишльські українці, які відіграли ту саму переробку. Репертуар складався і з таких творів як «Козак і мисливець», «Москаль-чарівник», «Проциха» та ін. У виставах брали участь українці, поляки, німці. Талановитими акторами цього періоду були Соломея Чайківська, Іван Вітошинський, Трешкевич, Юлія Панькевич та ряд інших.

Висновки.

Особливе місце в розвитку духовних засад українського національного руху, української культури належить, безумовно, Тарасові Шевченку. Важко знайти інший приклад, коли б творчість і особистість однієї людини такою повною мірою віддзеркалювали б національну ідею, національний дух. Те, що в історії народу, який змагався за свою свободу й державність, таке видатне місце посів саме поет, не було випадковим. Культурна діяльність була практично єдиною цариною, де українці могли виявити свою самобутність.

У розглядуваний період серед талановитої плеяди українських письменників виділяються такі широковідомі постаті, як І. Котляревський, П. Гулак-Артемовський, Є. Гребінка, Г. Квітка-Основ'яненко, П. Куліш. Виникають російські професійні театри — у Києві (1805 р.), Полтаві (1810 р.), Харкові (1812 р.). Великою популярністю користувався в Полтаві український театр, на сцені якого виступала аматорська група під керівництвом І. Котляревського. У 1819 р. тут поставили «Наталку Полтавку», «Москаля-чарівника». Існував також аматорський театр у с. Кобинці, керівником і режисером якого був батько Миколи Гоголя В. П. Гоголь-Яновський. Широку популярність мали українські бандуристи, кобзарі, лірники.