Ринок праці в моделі Кейнса

Розглянемо ринок праці в моделі Кейнса. У класичній моделі рівновага наставала за повної зайнятості й рівноважне значення реальної заробітної плати визначалося з умови , при цьому рівноважний кінцевий продукт , — чисельність працівників за умови повної зайнятості.

Припустімо, що попит на продукцію виявився меншим від пропозиції за умови повної зайнятості. У цьому випадку, як вважав Кейнс, фактично вироблений кінцевий продукт дорівнює попиту , тобто . Останнє негайно вплине на ринок робочої сили, оскільки за решти рівних умов менший обсяг продукту можна виготовити за меншої чисельності працівників, тобто .

Отже, якщо у класичній моделі реальна заробітна плата визначала чисельність зайнятих , то у моделі Кейнса попит на товари обумовлює рівень зайнятості , при цьому є тим рівнем безробіття, який продиктований ринком грошей і товарів.

Виробники не можуть продати стільки, скільки вони прагнуть, а виробляють та продають лише в обсязі попиту. Тому крива попиту на робочу силу, що виводилася за гіпотези максимізації прибутку, не може бути використана. Отже, основні новації моделі Кейнса порівняно з класичною моделлю полягають у наступному:

1) рівновага на ринку товарів досягається за рівності прогнозованого попиту і фактичної пропозиції;

2) фактичний попит на робочу силу визначається у співвідношенні з фактично запитуваним продуктом, а отже, рівновага на ринку робочої сили може досягатись тоді, коли ринок товарів перебуває в рівновазі.

Модель Кейнса записується у вигляді:

ринок робочої сили

;

(3)

ринок грошей

(4)   (5)

де — попит на облігації залежно від процентної ставки;

ринок товарів

.

(6)   (7)

Проаналізуємо дані ринки.

Розглянемо рівновагу на ринку товарів, вважаючи, що залежності , є лінійними, тобто попит на споживчі товари зростає лінійно зі збільшенням пропозиції товарів , а попит на інвестиційні товари лінійно спадає зі зростанням норми відсотка

Тоді умова рівноваги перепишеться та матиме вигляд , звідси , тобто крива рівноваги на ринку товарів (крива ) є лінійно спадною функцією і відповідно за фіксованої величини має єдине рівноважне значення .

Розглянемо рівновагу на ринку грошей. Припустімо, що попит на облігації лінійно залежить від : , умова рівноваги (5) при цьому набуває вигляду

Звідси

,

(8)

тобто крива рівноваги на ринку грошей є зростаючою лінійною функцією , отже, за фіксованого маємо єдине рівноважне значення . Загальна рівновага на ринку грошей і товарів досягається за умови

,

при цьому точка рівноваги — точка перетину кривих та — єдина. Загальна рівновага на ринках грошей і товарів однозначно визначає фактичну потребу в робочій силі .

Загальну схему встановлення рівноваги наведемо на рис. 7.3. У першому квадранті зображені лінії та , у четвертому квадранті — виробнича функція економіки як функція , у третьому квадранті — криві попиту і пропозиції на робочу силу. Як видно, причинні зв¢язки спрямовані від ринків товарів та грошей до ринку робочої сили через ВФ, отже, ринок праці не є визначеним.

Модель Кейнса на відміну від класичної не передбачає автоматичної тенденції щодо повної зайнятості. Наприклад, нехай рівновага на ринку праці встановлюється на рівні . Тоді для того, щоб досягти повної зайнятості , необхідно збільшити випуск продукції до , що, у свою чергу, вимагає змістити лінію рівноваги грошового ринку з позиції на позицію .

Рис. 7. 3. Схема встановлення рівноваги

Як видно з умови (8), таке зміщення можна забезпечити за екзогенно заданої пропорції і фіксованих коефіцієнтів лише через зменшення цін , проте жодного механізму зниження цін за фіксованої ставки заробітної плати у моделі Кейнса не закладено. Отже, для переходу до повної зайнятості потрібна спеціальна державна політика.

Модифікацією підходу Кейнса є монетарний аналіз економіки, розвинений Фрідменом (початок 70-х років XX ст.). Суть відмінностей підходів Кейнса і Фрідмена полягає у наступному: Кейнс вважав, що значний вплив на зміну основних макроекономічних показників має попит на товари, а на думку Фрідмена, головне — це контроль за пропозицією грошей. Монетаристи також переконані в тому, що спекулятивний попит на гроші не залежить від ставки відсотка, тому збільшення пропозиції грошей призводить до зростання цін, а не обсягів виробництва, як це випливало б із моделі Кейнса. На їх думку, грошово-кредитна політика не може суттєво вплинути у довготерміновому плані на реальний обсяг виробництва та стан безробіття, хоча у короткотерміновому — це є можливим.

Як свідчить досвід України й інших країн, інколи справджується підхід Кейнса, а інколи — Фрідмена. Невисокого рівня і контрольована державою інфляція — діє кейнсіанський підхід; гіперінфляція та слабкий контроль держави — монетарний підхід.

Дата добавления: 2014-12-08; Просмотров: 514; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!