Планування зниження собівартості за техніко-економічними факторами

У поточних планах підприємства відображаються показники витрат, їх економія та перевитрата, що спричинені змінами умов господарювання. Тобто відображається кількісна оцінка впливу різних факторів на зміну базового рівня витрат. До таких факторів відносять технічні, організаційні, економічні зміни у виробничо-господарській діяльності підприємства, вплив яких спричинює зміну витрат на виробництво продукції.

Основними техніко-економічними факторами, що впливають на рівень витрат, відносять: зміну обсягу виробництва, зміну структури продукції, зміну технічного рівня виробництва, зміну організації виробництва та умов праці.

Розрахунок зміни собівартості за техніко-економічними факторами здійснюють у такій послідовності:

1. Визначають витрати на 1 грн. товарної продукції у базовому періоді ():

, (8.1)

де - собівартість товарної продукції у базовому періоді, грн.;

- обсяг товарної продукції у базовому періоді, грн.

2. Визначається собівартість товарної продукції в плановому періоді на основі базового рівня витрат ():

, (8.2)

де - обсяг випуску продукції у плановому періоді, тис. грн.

3. Розраховується вплив кожного фактора на рівень витрат.

Зміна обсягу виробництва призводить до зміни умовно-постійних витрат на 1 грн. продукції (), що визначається за формулою:

, (8.3)

де - частка умовно-постійних витрат у собівартості продукції базового періоду;

- зміна обсягів виробництва за планом, %.

Зміна структури продукції передбачає зміну питомої ваги окремих її видів у загальному обсязі виробництва у результаті освоєння нової продукції, зміни економічної кон’юнктури. В процесі визначення зміни витрат за рахунок структурних зрушень питомі витрати у плановому та базовому роках приймаються незмінними.

Вплив змін у структурі продукції на собівартість () визначається за формулою:

, (8.4)

де і – кількість видів продукції.

Підвищення технічного рівня виробництва може спричинити: економію сировини, матеріалів завдяки зниженню норм витрат та економію витрат живої праці за рахунок зниження трудомісткості виготовлення продукції.

Економія від зниження матеріальних витрат () розраховується за формулою:

, (8.5)

де , - норми витрат матеріальних ресурсів на облікову одиницю продукції до і після впровадження заходів відповідно;

, - ціна облікової одиниці матеріальних ресурсів до та після впровадження заходів відповідно, грн.;

- кількість одиниць продукції, що випускається з початку впровадження заходів до кінця планового року.

Економія трудових витрат () визначається за формулою:

, (8.6)

де , - норма часу на виготовлення облікової одиниці продукції до та після впровадження заходів відповідно, год.;

, - годинна тарифна ставка робітника до та після впровадження заходів відповідно, грн.;

- середній розмір додаткової заробітної плати, %;

- розмір відрахувань від зарплати на соціальні потреби, %;

- кількість одиниць продукції, що випускається з початку впровадження заходів до кінця планового року.

Удосконалення організації виробництва та праці сприяє економії витрат за рахунок поглиблення спеціалізації та розширення кооперації ():

, (8.7)

де С – собівартість виробів, виробництво яких замінюється на кооперовані постачання, грн./од.;

Ц – ціна на виріб, виготовлений на спеціалізованому підприємстві, грн.;

– транспортно-заготівельні витрати на одиницю виробу, грн.;

- кількість виробів, що отримують по кооперації з моменту проведення заміни на кооперовані постачання.

Вплив окремих факторів узагальнюється у зведеному розрахунку зміни витрат на виробництво продукції за техніко-економічними факторами.

4. Визначається собівартість товарної продукції планового періоду з урахуванням впливу техніко-економічних факторів ():

, (8.8)

де - сумарна економія витрат за усіма техніко-економічними факторами, тис. грн.

5. Визначається рівень витрат на 1 грн. товарної продукції в плановому періоді ():

. (8.9)

6. Розраховується відсоток зниження витрат на 1 грн. товарної продукції в плановому році у порівнянні з базовим за рахунок техніко-економічних факторів ():

. (8.10)

Під час розрахунку зниження собівартості продукції за техніко-економічними факторами важливо не допустити повторного врахування економії від впливу окремих факторів.

Визначати зниження собівартості продукції за факторами можна й за допомогою індексного методу.

Зменшення собівартості продукції за рахунок зміни норм витрат матеріалів та цін на них () обчислюється за формулою:

, % (8.11)
де та – відповідно індекси зміни норм витрат матеріалів на 1 виріб та зміни ціни матеріального ресурсу;

– частка матеріальних витрат у собівартості, %.

Зниження собівартості продукції за рахунок зростання продуктивності праці () визначається за формулою:

, % (8.12)

де та– відповідно індекси зростання середньої заробітної плати та продуктивності праці;

– частка заробітної плати у собівартості продукції, %.

Зниження собівартості продукції за рахунок зміни умовно-постійних витрат () визначають таким чином:

, % (8.13)

де та – відповідно індекси зростання умовно-постійних витрат та обсягу виробництва;

– частка умовно-постійних витрат у собівартості продукції, %.

Результати розрахунків зміни витрат на виробництво продукції за техніко-економічними факторами заносяться до відповідної оціночної таблиці.

Дата добавления: 2014-10-31; Просмотров: 1954; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!